Конфлікт навколо унікальної геологічної пам’ятки природи «Писаний камінь» не вичерпано

«Галичина» вже повідомляла, що на одній із сесій обласної ради група депутатів висловила стурбованість щодо подальшої долі унікальної геологічної пам’ятки природи «Писаний камінь» на території Буковецької сільської ради Верховинського району, яку намагаються, як стверджували громадськість та ЗМі, приватизувати певні особи. Для вивчення і врегулювання земельного конфлікту розпорядженням Олександра Сича було створено тимчасову комісію у складі 14 осіб на чолі з депутатом, головою постійної комісії облради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин Ігорем Шумегою. Про результати проведеної роботи розмова з Ігорем Станіславовичем.

— 16 червня було створено комісію, а вже через три дні члени її провели перше організаційне засідання з виїздом на місце конфлікту. Хто вони, ці люди, які попри свою зайнятість знайшли час для з’ясування обставин виникнення земельного конфлікту майже на краю світу, яким нерідко вважають Верховинщину?

— Крім одного члена комісії, решта мої колеги — голови профільних депутатських комісій ради Руслан Зелик, Андрій Троценко і Ольга Бабій; просто депутати іван Данів, Юрій Дерев’янко, Анатолій Дронь, Василь Скрипничук, Іван Шкіндюк, Михайло Яворський, Василь Головчак, Ярослав Шинкарук та Арсен Сідаш. Усі вони палкі шанувальники природних багатств краю, непримиренні до будь-яких виявів корупційних діянь тощо. А секретарем комісії призначено заступника начальника юридичного відділу виконавчого апарату ради Ігоря Дейдея.

— Що конкретно з’ясувала комісія?

— Наші побоювання, що комусь не терпиться прихватизувати й частину природного заповідника «Писаний камінь», підтвердилися. Три рішення Буковецької й одне — Верхньоясенівської сільських рад, які приймали в 2008—2009 роках, мали приватизаційний характер. За цим рішенням дві земельні ділянки виділено неподалік заповідника для будівництва житлового будинку (І. Могоруку та В. Полозу), а ще дві — для ведення особистого селянського господарства (А. Колімбровському і О. Остафійчук). Названі особи мають державні акти на право власності на землю відповідно площею 0,25, 0,60, 1,925 та два гектари.

— Але ви маєте підозру, що ці рішення незаконні?

— Ні, рішення законні, але тривогу викликає позиція прокуратури Верховинського району, яка в судовому порядку торпедує відміну державних актів, виданих названим землевласникам. На якій підставі? Мовляв, ці чотири рішення з передачею земельних ділянок у власність є «передчасними» і нібито порушують вимоги земельного законодавства. При цьому прокурор посилається на статті 173—174 Земельного кодексу України, які можна тлумачити по-різному, але котрі не забороняють громадянам скористатися своїм правом власності на землю. На виїзному засіданні комісії начальник Держкомзему в районі Володимир Озарко підтвердив, що зазначені земельні ділянки мають містобудівельне обррунтування, що розроблені також проекти землеустрою щодо формування територій і встановлення меж населених пунктів району. Отож на цій основі розпорядник земель у межах населеного пункту — сільська рада — має повне право приймати приватизаційні рішення.

Явну упередженість, щоб не сказати — інтерес, прокуратури району в цій справі підтверджує й інший факт. Оскаржуючи в суді державні акти на право власності на земельні ділянки чотирьох місцевих жителів, у позові не фігурує якийсь Циплаков із Донецька, який перекупив 4,25 га, належних за такими ж рішеннями сільради двом іншим буковчанам (ця земля теж межує з «Писаним каменем»). Неважко спрогнозувати наступне рейдерство на суміжні ділянки, бо до заповідника вже перекрито одну з двох доріг, а на спірних ділянках без будь-яких документів хтось уже встановив трансформаторну підстанцію та облаштував майданчик для посадки вертольоту. Як тут не розділити тривоги сільського голови Буковця Мирослава Матаржука, що «незабаром люди, можливо, взагалі не матимуть вільного доступу до пам’ятки природи, вікового надбання громади». Виставлять таблицю з написом: «Вхід заборонений — приватна власність!», і кому тоді скаржитися — прокуророві Дмитру Медведчуку?!

— Треба сподіватися, що цей прикрий факт не завадить комісії довести справу до логічного завершення, тобто на користь громади Буковця?

— Наразі ми доручили керуючому справами виконавчого апарату обласної ради депутатові Василеві Скрипничуку надавати юридичну допомогу Буковецькій сільраді в захисті її інтересів на судових засіданнях. Ще раз загостримо увагу на цьому питанні на сесії ради, що відбудеться 16 вересня. Маємо обов’язково запобігти прецедентові рейдерства земель навколо «Писаного каменя». Адже той же Циплаков намагався за безцінь скупити й інші суміжні ділянки буківчан, але ті відмовили йому в такому задоволенні.

LAND-UKRAINE.com


Запам'ятати мене