І гряне «землемор»?..

Земля як сакральна річ (і не лише сакральна, а й вельми цінна у матеріальному відношенні) не раз оспівувалась в українській класичній літературі. Від комедій Карпенка-Карого («Йдеш день – чия земля? Калитчина. Ідеш два – чия земля? Калитчина…) до трагедій Кобилянської, коли брат стає проти брата за ласий наділ землі.

Тепер земля «оспівується» іще й у законодавчих актах. Зокрема, у законі «Про ринок земель» (№9001-1д), який Верховна Рада України 9 грудня 2011 року встигла розглянути у першому читанні. Далі першого читання процес поки що не пішов, і на найближчий час (а ВР повернеться до роботи 7 лютого) земельне питання не заплановане. Але рано чи пізно розпочате доведуть до логічного кінця, і ось тоді українці прокинуться у новій державі…

Про що говорить закон?

Вочевидь, почати слід з того, про що він не говорить. В законі «Про ринок земель» не визначена ціна одного гектара землі (позаяк іще відсутній земельний кадастр), не визначено також, який максимальний обсяг сільськогосподарських угідь може орендувати одна компанія у межах району. Члени робочої групи, яка займається підготовкою законопроекту до другого читання, не дійшли спільної думки у цьому питанні.

Деякі депутати пропонували обмежитись територією у 50 тисяч гектарів, інші скорочували цю цифру до 10 тисяч. «Визначатися будемо вже у сесійному залі», – заявив заступник голови комітету з питань аграрної політики Сергій Терещук. Терещук припустив, що дискусія з приводу гектарів буде вельми непростою, адже важливо не допустити значну концентрацію землі в руках одного власника.

У законопроекті, розглянутому у першому читанні, йшлося про 6 тисяч гектарів – саме такими обсягами мала обмежитись оренда в межах одного фермерського господарства фізичною чи юридичною особою. Але подібна пропозиція викликала незадоволення аграріїв, тож «кількісне навантаження» оренди можуть істотним чином переглянути.

Але оренда – це ще півділа чи, як сказали б категоричні противники земельної реформи, півбіди. Окрім тимчасового володіння землею, закон встановлює ще й норми продажу сільськогосподарських земель. Голова Державного агентства земельних ресурсів Сергій Тимченко акцентує на тому, що власниками земельних паїв будуть не абихто, а лише певні категорії людей.

«Якщо ми значно розширюємо свободу дій продавцям, тобто власникам паїв, то до покупців держава підходить із дуже твердими вимогами, регламентацією і контролем. По-перше, ми чітко обмежили категорії людей, які можутьволодіти землею. Це фізособи — громадяни України, фермерські господарства, держава або територіальні громади», — зазначив Тимченко в інтерв’ю «Дзеркалу тижня».

Проте незрозумілим залишається, скільки саме землі зможуть взяти «в одні руки» перераховані суб’єкти. В першому читанні закону мова йшла про 100 гектарів (і цю норму відразу ж розкритикували, назвавши її вкрай нераціональною і невигідною, адже на такому «клаптику» землі фермер особливо не «розвернеться» і не придбає з доходів від продажу продукту потрібну йому сільгосптехніку).

Тимченко припустив, що максимум продажу буде обмежений 500 гектарами. Хоча також може бути розглянутий варіант, який дозволяє потенційному власникові придбати до 2100 гектарів. Одним словом, вже найближчим часом стане зрозумілим, чи відкриє Верховна Рада шлях до створення вагомих латифундій. Якщо так, то наслідки такого кроку можуть бути фатальними. Принаймні, про це заявляє чимало опозиційних політиків.

Про що говорить істеблішмент?

В піку діючому президенту, який неодноразово наполягав на знятті мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення (мораторій, нагадаємо, діяв до 1 січня 2012 року), особливо голосно про помилковість такого кроку заявляє ВО «Свобода» та її лідер Олег Тягнибок. «Це прямий шлях до наступного Голодомору», – заявляє він, кажучи також про необхідність проведення референдуму з цього питання.

З референдумом «Свобода» явно не встигає. Тим паче, що Центрвиборчком вже неодноразово відмовляв цій політичній силі у реєстрації її ініціативних груп. Що не заважає Тягнибокові цілком серйозно пророкувати голод «на землі, котра приносить мільярдні статки своїм незаконним власникам».

Категорично проти продажу земель виступає і БЮТ. Нагадаємо, що необережні слова екс-голови фракції цієї політичної сили Івана Кириленка про те, що БЮТ готовий «обміняти» свободу Тимошенко (тобто прийняття закону про декриміналізацію її статті) на голосування за непопулярні закони (зокрема, і за закон «Про ринок землі») коштував депутату його посади.

Аргументи БЮТ, озвучені, зокрема, представником фракції Василем Кравчуком, полягали в тому, що 70-80 відсотків теперішніх землевласників є людьми похилого віку, які легко потраплять у пастку аферистів. Крім того, небезпечною опозиціонерам здалася і норма, згідно якої спочатку створюється земельний банк, котрий започатковує земельний фонд, котрий – своєю чергою – скуповує земельні паї, щоб потім продати їх по значно вищій ціні.

Своє обурення законодавчими новаціями висловила і фракція «Наша Україна». Тамтешніх парламентарів також бентежить створення земельного банку з його широкими повноваженнями: такому банку фактично надається монопольне право на отримання землі під заставу. Про це заявляє заступник голови політради «Нашої України» Віктор Матчук.

Матчук називає таку структуру «паразитуючою» і додає, що в законі не прописаний механізм убезпечення від «нечесного» покупця. Тобто мова про те, що відсутній механізм регуляції цін, за якими буде реалізовуватися земля. Важливо, щоб ці ціни «були не нижче експертних», говорить Матчук, проте тут ми повертаємось до проблеми, згаданої на початку – до відсутнього земельного кадастру.

За продовження мораторію на продаж землі (хоча б до 2014 року) виступає лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк. Маніпуляції з землею неприпустимі поки, по-перше, не буде проведено інвентаризацію усіх угідь, по-друге, населення України не отримає акти на володіння землею, по-третє, не буде прийнята соціально-економічна програма розвитку села, вважає Яценюк.

Список незадоволених можна продовжувати. Ясна річ, що на кожне «проти» знайдеться і своє «за». Доводи «за» полягають, зокрема, у тому, що земля це – передусім, товар. А кожен товар має бути представлений на ринку. Бо інакше самі підвалини ринкової економіки опиняються під питанням. Наявність же ринку створює сприятливі умови для розвитку фермерських господарств тощо.

Втім, вочевидь, доля української землі (чи то пак доля закону, котрий регулює операції з землею) вже вирішена. В усякому разі, перше читання в стінах Верховної Ради виявилось результативним: законопроект було схвалено. Немає сумнівів у тому, що з другим читанням буде так само. Тож земля активно здаватиметься в оренду і піде з молотка. Ну а що буде далі – покаже час.

Наталия Лебедь, Обозреватель


Запам'ятати мене