Адам МАРТИНЮК: «Боротьба за землю може стати найбільш гострою і небезпечною проблемою для суспільства»

Згідно з останніми заявами високопосадовців, реалізацію однієї з найбільш суперечливих і неоднозначних реформ нинішньої влади — земельної — поки що відкладено до кращих часів з огляду на «фактичний початок виборчої парламентської кампанії та надзвичайно високу політизованість цього питання». Однак не так уже й надовго. «Кращі часи», за словами нинішнього голови Держземагентства Сергія Тимченка, мають настати одразу після завершення виборів, ще до кінця 2012 року.

Проте якою буде позиція майбутніх народних обранців? Якщо врахувати величезну соціальну значущість земельного питання та критичність успіху в реалізації аграрної реформи для майбутнього України, позиція політичних сил, які претендують на місця в парламенті, потребує чіткої конкретизації. Хоча б задля полегшення вибору громадян, які за півроку прийдуть до виборчих дільниць.

Наш співрозмовник — перший заступник голови Верховної Ради України Адам МАРТИНЮК — один із лідерів політичної сили, яка з огляду на історію питання займає чи не найпослідовнішу позицію щодо запровадження ринку землі.

— Адаме Івановичу, як ви охарактеризували б ситуацію, що склалася сьогодні з приводу законопроекту «Про ринок землі»?

— Дозвольте передусім зробити кілька зауважень, тому що більш серйозного питання, ніж земельне, не тільки з економічної, а й із політичної точки зору як на нинішньому етапі, так і протягом усієї історії української незалежної держави немає, не було і не буде.

Перший момент. Нагадаю, що згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об’єктом загальної власності всього українського народу. У нас 33 млн. га орної землі, з яких 28 млн. га роздали нинішнім майже 7 млн. власників земельних паїв. Почали роздавати давно, тоді в Україні було не 45 млн. жителів, як сьогодні, а десь 50 млн. Однак якщо земля є власністю всього українського народу, то коли її розпайовували, треба було 33 млн. га поділити серед усіх 50 млн. громадян, а не тільки серед тодішніх сільськогосподарських працівників. Тому цілком логічно жителі міст ставлять запитання: «А чому ми відповідно до Конституції не одержали землі?»

Другий момент: буваючи дуже часто в сільських населених пунктах, я бачу, як нині використовується земля. На превеликий жаль, згадуються такі паралелі: колись ми в 1956 році освоювали цілинні і перелогові землі в Казахстані. Так от, якщо і надалі буде така ситуація з землею та її використанням, як сьогодні, то років через десять нам доведеться освоювати цілинні землі й у себе, в Україні. Справа в тому, що найбільш продуктивною, найбільш економічно вигідною культурою сьогодні є соняшник, з якого виробляють олію. Спеціалісти-аграрії знають, що коли протягом трьох-чотирьох років на тій чи іншій ділянці вирощувати тільки соняшник, то років за десять ця земля стає не придатною для будь-якого виробництва. А більшість виробників, які сьогодні орендують землю, не думають ні про майбутнє, ні про те, що буде з цією землею.

Тепер щодо законопроекту про ринок земель, який, як кажуть, є базовим. На думку тих, хто його вносить, і на думку тих, хто сповідує ринкові відносини, ринок земель розглядається як чи не єдина панацея від усіх сьогоднішніх бід.

Поточна ситуація така: коли 9 грудня минулого року 245 депутатів голосували за відповідний законопроект у першому читанні, він з різних міркувань був сприйнятий далеко не однозначно різними політичними силами.

Так, навіть деякі з політичних сил, що сповідують ринкові відносини в Україні, в тому числі на селі, також висловилися проти цього законопроекту. Хоча сталося це з іншої причини, ніж у фракції комуністів, яка послідовно відстоює і завжди відстоювала неприпустимість перетворення землі на товар. Адже ніде правди діти — і без закону про ринок землі її вже по суті віддано і передано, продано і перепродано.

І значна частина тих, хто фактично володіє угіддями, не хочуть ринку землі, бо забрали і користуються нею мало не безплатно, а тепер треба буде щось заплатити.

Інший момент — представники іноземного капіталу також виступили проти цього законопроекту, тому що в ньому в останній момент з’явилися поправки, які забороняють продаж землі іноземцям. Також згідно з останньою версією законопроекту можна буде купити не більш як 100 га землі, і так само є обмеження по оренді — 6,5 тис га.

Це, поза сумнівом, не сподобалося тим, хто володіє іноді десятками тисяч гектарів землі і через цей законопроект збирався цю власність узаконити. Серед іншого, вони хотіли використати для цього іноземний капітал, аби під маркою купівлі іноземцями стати легальними власниками.

Тобто насправді нині відбувається така собі лобістська метушня. І нам зовсім не хочеться, аби у людей складалося враження, що комуністи, в яких зовсім інша ідеологія щодо цього питання, блокують законопроект з однакових з цими лобістами позицій.

Слід зазначити шалений тиск, який здійснювався з метою остаточного проштовхування земельного законопроекту через парламент. Досить згадати, що в останній пленарний день минулого року було навіть подовжено засідання, щоб ухвалити його остаточно. Але завдяки активній позиції партії та лідера нашої фракції, який зустрівся з президентом і довів наші аргументи про те, що рано та й узагалі не варто займатися цією проблемою, дійшли згоди, щоб прийняття закону було відтерміноване. Початкові ж плани були такими: одразу, буквально через два тижні після першого читання, прийняти остаточну редакцію, хоча й планувалося, що закон вступить у дію з першого січня 2013 року. Дійшли думки, що нехай усе-таки законопроект відлежиться, нехай його ще раз обміркують… Хоча не виключено, що згода на відтермінування була все-таки більше пов’язана з виборами.

Хай там як, у мене є підозри, що чимало ключових норм законопроекту ще може бути змінено. Як ми вже згадували, варіант, який подавав Кабінет міністрів, на засіданні профільного комітету зазнав суттєвих змін — на нинішню редакцію погодилися, шукаючи компроміс. Однак упевнений, що й вона не остаточна, адже під час другого читання можуть бути зовсім інші підходи.

— Чи можна так розуміти, що друге читання відбудеться невдовзі після виборів, і законодавці налаштовані на припинення мораторію з 2013 року?

— Не всі. Так, мораторій існує тільки до 1 січня 2013 року, але нагадаю, що донині ми його постійно подовжували. Тож я не виключаю нового подовження мораторію.

Тут найголовніше питання полягає в такому. У Земельному кодексі, коли приймалися норми про ринок землі, зазначалося, що ринок землі можна запроваджувати лише тоді, коли буде діяти закон про земельний кадастр. Закон про кадастр вже є, але самого кадастру нема. Фахівці вважають, що для цього знадобиться ще мінімум п’ять років.

— Й усі п’ять років ті майже 7 млн. власників розпайованих земель, серед яких більшість — малозабезпечені пенсіонери, не зможуть ними нормально скористатися, здаючи за безцінь. Якщо ви проти ринку, то в якій формі пропонуєте врегулювати питання нормального землекористування?

— Справді, у селі залишилися в основному люди похилого віку — чимало з них із задоволенням продадуть свою землю. Продадуть, на жаль, за безцінь, бо в боротьбі за сьогоднішнє виживання їм ніколи думати про завтрашній день. Отож вони не надто дослухаються, коли їм починаєш розповідати, що ви — власники паю, і якщо продасте його за мінімум, то завтра у вас не буде землі, але ж у вас є нащадки — діти, онуки, і у них уже цієї землі не буде.

На моє тверде переконання, вихід — і справедливий, і реально ефективний — може бути один. Обдирати селян, які є власниками землі, не треба: якщо власники паїв не хочуть чи не можуть їх обробляти, цю землю повинна викупити держава. Земля має стати державною власністю, а потім держава повинна її здавати в оренду тим, хто може її ефективно обробляти. Інакше навіщо здавати? Мають бути створені державні агропідприємства. Невже не можна створити державні підприємства, які зуміють ефективно працювати на землі, підтримуючи належну екологічну ситуацію? Є серйозне запитання, за які кошти, але їх треба знайти, треба піти на все, щоб зберегти найдорожче.

На завершення хотів би висловити надію, що мораторій ми зуміємо подовжити у новому скликанні і на 2014 рік, щоб більше попрацювати над законопроектом. Але ще раз наголошую, якщо його автори не будуть прислуховуватися до тих позицій, які обстоює в тому числі і КПУ, ми можемо зайти досить далеко у цьому питанні, і боротьба за землю знову може стати найбільш гострою і небезпечною проблемою для суспільства.

Андрій Алексєєв, Дзеркало тижня. Україна


Запам'ятати мене